Інформація для споживачів про харчові продукти: міфи і реальність

З 6 серпня 2019 року набув чинності Закон України “Про інформацію для споживачів харчових продуктів”, який встановлює загальні принципи та вимоги щодо інформації про харчові продукти, зокрема, стосовно їх маркування, а також обов'язки операторів ринку стосовно доведення цих даних до споживачів”.

Ключові нововведення:

• збільшення мінімального розміру шрифту на упаковці
• обов'язкове зазначення того, чи наявні у продукті алергени. У разі наявності алергенів, їх мають вказувати іншим кольором, шрифтом та стилем у складі продукту;
• вводяться терміни придатності: «Вжити до…», «Краще спожити до…», «Краще спожити до кінця…»;

У статті 18 закону роз’яснюється, яким чином мінімальний термін придатності (краще спожити до; краще спожити до кінця…) зазначається і у чому його відмінність від дати «вжити до».

Основна ідея в тому, що є швидкопсувні та більш небезпечні з точки зору мікробіології продукти, для яких має бути зазначена дата «вжити до», яка означає, що на наступний за цією датою день продукт може ставати небезпечним (сире або охолоджене м`ясо, сира риба, яйця).

Якщо харчовий продукт зберігається до 3 міс., у даті достатньо вказати день і місяць; 3-18 міс. - достатньо вказати місяць і рік; понад 18 міс. - рік.

Водночас, є безліч продуктів, які, за дотримання встановлених умов зберігання залишаються безпечними протягом певного часу після закінчення мінімального терміну придатності, прописаного у маркуванні (цукор, кава, ковбаса (якщо дотримані умови зберігання), твердий сир (якщо дотримані умови зберігання).
Після закінчення дати «краще спожити до», як і після «вжити до» харчові продукти не мають бути в реалізації.

Термін придатності на таких швидкопсувних продуктах як хлібобулочні та кондитерські вироби, і навіть алкогольні напої понад 10 градусів (зокрема, вино і шампанське) зможуть взагалі не вказувати.

Якщо до м’ясних продуктів та м’ясних напівфабрикатів у формі порційного м’яса, туш, додана вода, що становить більше 5 відсотків маси готового продукту, ця інформація також має зазначатись на маркуванні. Ці вимоги також стосуються і рибопродукції.
Повинен зазначатися напис «сформоване зі шматків м’яса» чи «сформоване зі шматків риби» в разі виготовлення харчових продуктів з окремих шматків, які поєднані іншими інгредієнтами, якщо цей харчовий продукт може справляти враження цілого шматка м’яса чи риби.

Якщо твердий харчовий продукт перебуває в рідкому середовищі (наприклад, мариновані овочі в розсолі, оселедці в сольовому розчині), повинна також зазначатись маса продукту без урахування маси рідини. Особливо це актуально буде при купівлі продукту в жерстяних герметичних банках, коли неможливо побачити сам продукт. Відповідно, споживач може порівняти маркування декількох виробників і вирішити, що саме йому купувати.

«Якщо харчовий продукт вкритий крижаною глазур’ю (для заморожених продуктів), маса харчового продукту не повинна включати масу крижаної глазурі», - значиться в Законі.

Перелік інгредієнтів має включати всі інгредієнти харчового продукту в порядку зменшення їхньої маси станом на момент використання у процесі виробництва цього продукту. Тобто, якщо на етикетці ковбаси ми у складі першим пунктом побачимо субпродукти, то кожному має бути очевидно, якого ґатунку така ковбаса, та й чи ковбаса це.

Закон не вимагає моментальних змін, він передбачає перехідний період, який триватиме орієнтовно 3 роки, щоб виробники все зробили згідно з новими вимогами.

Протягом цього часу суб'єкти господарювання будуть мати можливість продавати наринку ту продукцію, яка маркована відповідно до дійсних на даний момент норм законодавства.

Сєвєродонецьке міське управління ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області