Строковий трудовий договір

За статтею 21 КЗпП трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю та колективним договором.

Строковий трудовий договір укладається, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ч.2 ст. 23 КЗпП). Строковий трудовий договір може бути припинений у разі його дострокового розірвання на вимогу однієї зі сторін, укладання між сторонами угоди сторін та в інших випадках, передбачених законодавством.

Однією з основних підстав розірвання строкового трудового договору є закінчення строку трудового договору.  Пунктом 2 ч. 1 ст.36 КЗпП передбачено, що трудовий договір може бути припинений у разі закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їхнього припинення.

Про припинення трудового договору в разі закінчення строку заяви або будь-якого волевиявлення працівника не вимагається, оскільки своє волевиявлення на укладання строкового трудового договору працівник виявив тоді, коли написав заяву про прийняття на роботу на умовах строкового трудового договору.

Власник або уповноважений ним орган не зобов’язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення. У разі припинення строкового трудового договору власник або уповноважений ним орган повинен не пізніше від останнього робочого дня працівника за таким договором видати наказ (розпорядження) про його звільнення із зазначенням підстави звільнення — п.2 ч.1 ст.36 КЗпП.

Законодавством передбачено продовження строкового трудового договору на невизначений строк. Так, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їхнього припинення, такий договір вважається продовженим на невизначений строк.