Соловйов Дмитро Ігорович

Дмитро Соловйов родом із Сєвєродонецька. Закінчив Луганський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Потім здобув фах тілоохоронця. Захоплювався машинами, спортом, військовою справою. 3 2016 року служив за контрактом у лавах 3бройних сил України, учасник АТО/ООС. 

На початок повномасштабного російського військового вторгнення 24 лютого 2022 року молодший сержант Дмитро Соловйов був командиром відділення БпАК розвідувального взводу 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова, що у складі 81-ї бригади ДШВ ЗСУ. Брав участь у боях за Ізюм, Кам’янку, Богородичне, Олександрівку, Лиман, Білогорівку.

“Дмитро був професіоналом. Сміливий, рішучий, ризиковий. 21 травня о 5:45 ранку в лісовому масиві “Сосна” поблизу Богородичного разом зі своїм взводом попав під шквальний танковий та артилерійський обстріли. Я отримав вогнепальний багатоуламковий перелом нижньої третини кінцівки. Будучи пораненим в ногу й отримавши важку контузію, Дмитро під вогнем противника надавав домедичну допомогу важкопораненим побратимам. Попри щільний вогонь ворожої артилерії, евакуював мене в безпечну зону для передачі медикам батальйону. Завдяки йому я залишився живим. Після лікування Дмитро повернувся до підрозділу, де продовжив виконувати бойові завдання. На рахунку Дмитра троє врятованих життів”, – розповів командир загиблого Роман.

Загинув у бою за рідну Луганщину – біля Білогорівки Сєвєродонецького району Луганської області під час виконання розвідувального завдання 2 листопада 2022 року. Шрапнель влучила у скроню військовому.

Враховуючи обстановку, для якісного виконання завдання група зайняла позиції в голому полі, які вдало замаскувати не було можливості, враховуючи всі ризики група прийняла рішення, попри все, виконати поставлене завдання. Виявивши противника, коригували артилерійський удар, після вдалого відпрацювання, збираючись покинути позиції, були виявленні аеророзвідкою противника. Потрапивши під шквальний вогонь ворожої артилерії, не маючи належного укриття, позиції були обстріляні шрапнеллю, шрапнель влучила військовому у скроню, боєць не дожив до свого 27-річчя лише місяць.

Поховали військовослужбовця на Алеї Слави в Черкасах. У Дмитра залишилися батьки, сестра і дружина.

Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (2023) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.