...Дивились в очі переможців

Братська могила воїнів, загиблих у 1943 році при визволенні від фашистів нашого Придінцевого краю, знаходиться в центрі старовинного селища Метьолкіне обабіч траси, що йде з сусіднього Сєвєродонецька. Машини, які вранці 9 травня проїжджали тут, пригальмовували, й лунали привітання тим, хто зібрався біля пам’ятника визволителям та землякам, які не повернулися з фронту.

Напередодні святкування Дня Перемоги місцевий депутат Олександр Метьолкін та громадський активіст Андрій Подрєзов обійшли тутешні родини і зібрали фотографії полеглих в боях та померлих від ран. Світлини збільшили та встановили на стенді біля пам’ятника.

Старі мешканці селища згадували давні роки й тих, хто не повернувся з війни.

– Це мій батько Яков Семенович, – показує на портрет, що починає нижній ряд, 94-річний Володимир Якович Пивоваров. – Ми з ним пішли на фронт майже одночасно, в 41-му. Тільки він незабаром загинув, а я дійшов до Відня.

Бачу: нагорода за участь у тому штурмі у Володимира Яковича поруч з медаллю «За відвагу». Виявляється, він із товаришами по хімічній службі часто висувався попереду самої передової – готувати димову завісу для атакуючих. Першими й потрапляли під обстріли.

Повернувшись до рідних місць, військовий хімік став одним з першобудівників міста хіміків Сєвєродонецька. 

«У них з нашою мамою Олександрою Іванівною, з якою вони поруч сім десятиріч, вже сім правнуків», – розповідає донька ветерана Валентина.

Володимира Яковича та інших ветеранів вітали заступник міського голови Сєвєродонецька Олег Кузьмінов, голова селищної ради Василь Попов, депутати міськради Володимир Ляховий та селищної ради Олександр Метьолкін, представники різних організацій. Вручалися квіти, подарунки. За участю селищного жіноцтва була влаштована польова кухня.

 Молодь та діти читали вірші. Місцевий мешканець Петро Попов та його молоді вихованці Віталій Нещерет й Артем Бондар порадували яскравими артистичними здібностями. А потім улюблені пісні співали всі разом.

Підходили нові люди, клали квіти до пам’ятника, стенда зі старими портретами. І, дивлячись в очі переможцям війни, фашизму, кожен думав про своє особисте й головне для нас всіх...