Літо для неповнолітніх: якщо робота – то з пільгами!

Влітку, в період канікул, багато хто з неповнолітніх має бажання заробити. Але не всі неповнолітні працівники, влаштовуючись на роботу, знають про права та пільги, які гарантує їм держава. На жаль, і багато роботодавців не дотримується нормативних вимог.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпПУ) містить окрему главу, яка регламентує права неповнолітніх у трудових правовідносинах та їх особливості. Зокрема в статті 187 КЗпП України зазначено: «Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України».

Вік, з якого допускається прийняття на роботу:

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.

За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.

Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.

Неповнолітніх працівників не мають права залучати:
• до виконання важкої роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці, до роботи в нічний час, у вихідні дні, а також до підземних робіт (ст.190, 192 КЗпПУ);
• до надурочних робіт, підіймання і переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені граничні норми ваги.

Зокрема, до роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються. Роботодавець повинен забезпечити обов’язкове проходження працюючими у нього підлітками попереднього та наступних періодичних медичних оглядів.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку (п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпПУ).

Неповнолітні працівники мають право:
–  на скорочену тривалість робочого часу(ст. 51 КЗпПУ): 36 годин на тиждень у віці 16-18 років;

24 години на тиждень  у віці 15- 16 років (для учнів віком 14 -15 років, які працюють у період канікул);

– на щорічні відпустки  у зручний для них час.   

Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації (ст. 195 КЗпПУ).  Щорічна відпустка для неповнолітніх встановлена тривалістю 31 календарний день (частина друга ст. 75 КЗпП; частина восьма ст. 6 Закону “Про відпустки”).

Конкретна дата початку відпустки повинна визначатися відповідно до частини п’ятої ст. 79 КЗпП, частини десятої ст. 10 Закону “Про відпустки”, про що неповнолітній працівник повинен бути повідомлений власником не пізніше ніж за два тижні до початку відпустки.

За перший рік роботи відпустка неповнолітньому повинна бути надана за його заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві. При цьому надається відпустка повної тривалості (а не пропорційно відпрацьованому часу).

–  на виплату заробітної плати за скороченої тривалості щоденної роботи в такому самому розмірі, як працівникам відповідної категорії за повної тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпПУ).
       

Оформлення трудових відносин

На жаль, роботодавці не завжди дотримуються гарантій і основною перешкодою цьому виступає фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що в свою чергу порушує права працівників, зокрема і неповнолітніх.

Трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

На сьогодні, Кодексом законів про працю України передбачена відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків. Неоформлені трудові відносини несуть негативні наслідки не тільки для роботодавця, але й для працівника.

Для працівників нелегальна зайнятість, виплата заробітної плати в «конвертах» призводить до:
• позбавлення працівника гарантованого державою розміру заробітної плати (у тому числі розміру тарифної ставки або посадового окладу працівника, доплати, надбавки);
• втрати можливості користування державними гарантіями відповідно до чинного законодавства, такими як: соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, субсидії;
• втрати трудового стажу при розрахунку розміру пенсії;
• відсутність внесків до фондів соціального страхування, що унеможливлює соціальний захист працівників, і тому такі особи втрачають право на отримання гарантованої державою відпустки, своєчасно та не нижче мінімальних гарантії в оплаті праці, здоров’ї, безпечних умовах праці.

На сьогодні, нелегальна праця для неповнолітніх іноді являється єдиним варіантом підробітку, особливо влітку, адже ніяких зобов’язань перед роботодавцем вони не мають, а більшість роботодавців, в свою чергу, хочуть отримати з цього вигоду, не сплачуючи податки до бюджету та знімаючи з себе відповідальність, яка покладалась би на них при укладенні трудового договору з працівником.

Звичайно, для роботодавця, при виконанні усіх вимог чинного законодавства, підлітки навряд чи можуть бути привабливою робочою силою — надто багато пільг та обмежень у застосуванні їх праці. Саме тому, неповнолітнім бажано завчасно потурбуватися про свою правову захищеність — укласти з роботодавцем при прийнятті на роботу трудовий договір у письмовій формі (п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпПУ), в якому були б обумовлені місце роботи, трудова функція, яку має виконувати працівник, розмір та терміни видачі заробітної плати, режим праці та відпочинку. За таких умов жоден роботодавець не зможе безкарно використати неповнолітню особу як дешеву (чи, взагалі, безкоштовну) робочу силу.