Фотограф, оператор та музикант із Сєвєродонецька Олександр Суховєєв присвятив рідному місту пісню

]]>Трибун:]]>]]> Сєвєродончанин Олександр Суховєєв все життя займався творчістю та намагався ділитися із людьми позитивними емоціями. З початком повномасштабної війни він переїхав у місто Дніпро, де почав брати участь у волонтерських заходах та допомагати потребуючим у цьому людям. З самого дитинства чоловік любив малювати та писати вірші, а згодом і пісні. Друзі та родичі завжди його підтримували і це надихнуло Олександра створювати власну музику.]]>

«Закінчивши школу, я пішов навчатись у професійно-технічне училище № 92 на кухаря. Там знаходився вокально-інструментальний ансамбль, в якому я відстоював честь навчального закладу на всіх музичних концертах. У 2001 році був запрошений до сєвєродонецького популярного рок-гурту "Бастіон", з його перетрансформацією в поп-рок-гурт "Джай Бату". Був фронтменом та автором пісень. З цією групою об'їздили багато міст України.Брали участь у великих фестивалях: "Перлини сезону" та "Червона Рута"»,- розповідає чоловік.

Через деякий час Олександр зі своїми однодумцями створили новий гурт «Таксі», з яким відіграли безліч концертів на міських та обласних заходах, а згодом записали аудіозбірник.

«У 2006 році проект перестав існувати, і через кілька років я почав виступати сольно, запрошуючи різних музикантів для своїх концертів. Пізніше з Дмитром Пастуховим організували дует, який існує і досі»,- ділиться музикант.

Чоловік згадує своє рідне місто, каже, що дуже сумує за маленькими, затишними вуличками та природою Сєвєродонецька.

«Місто дуже швидко розвивалося і ставало ще краще з кожним днем. Будували спортивні майданчики, сквери, реконструювали тротуари, реставрували школи, відкривали нові установи.І це мене дуже тішило, було дуже комфортно жити та будувати своє життя в Сєвєродонецьку. У місті мешкали дуже талановиті люди, які робили все, щоб їх рідний дім ставав ще кращим. Дуже сумую та хочу додому»,- додає музикант.

Також Олександр працював асистентом та телеоператором на телебаченні, а в 2014 році зі своїми друзями музикантами відкрив арт-студію.

«Перед відкриттям студії, восени ми організували мистецький творчий фотопроект на природі «Love story». Було чудове оформлення локації. Я мав знімати відеоролик. Перед зйомкою я придбав нові об'єктиви, зробив тестові знімки та зрозумів, що в мене дуже непогано виходить. І потім зняв свою серію фото. З того моменту я перейшов з відео на фото. І ось уже дев'ятий рік я займаюся професійною фотозйомкою»,- розповідає фотограф.

Олександр каже, що найбільше йому подобається фотографувати людей. Він вигадує історії для фотосесії в різних жанрах: казка, фантастика, драма. І в результаті виходять живі та затишні зображення.

«Мене завжди надихали люди та їхні емоції. Кожен фотопроект для мене дуже цінний, бо я довгий час придумую ідею і готуюся до її втілення. Ці проекти абсолютно некомерційні – вони для душі. Кожен новий - ускладнюю у реалізації, намагаюся саморозвиватися. А коли моя діяльність набуває форми і виходить краще, ніж я міг уявити, це те, заради чого хочеться продовжувати працювати.»,- додає Олександр.

Також чоловік має безліч важливих йому нагород.

«За мої роботи «У ДЗЕРКАЛІ» та «ЗЕМЛЯ.ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ» я отримав нагороди. GrandPriz - за проект «У ДЗЕРКАЛІ», який сподобався поціновувачам якісної картинки та посів перше місце серед кінематографічних робіт. Та приз глядацьких симпатій за роботу "ЗЕМЛЯ. ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ",- розповідає фотограф.

Каже, що за кілька тижнів до повномасштабного російського вторгнення в Україну, він мав тривожні почуття та думав, що може статися щось погане, але до кінця у це не вірив.

«Вранці 24 лютого я прокинувся від звуку вибуху. Було незрозуміло що робити, це тільки відчуття трансу.Час став в'язким і ніби сповільнився. Повітря стало важким. Більше місяця ми з сім'єю просиділи у підвалі. Моторошний спогад. Коли кожної секунди не знаєш, куди прилетить ракета. І цей звук, начебто снаряди потрапляють саме до твоєї хати. Тремтіння землі, холод і страх»,- ділиться Олександр.

Через деякий час, фотограф зі своєю родиною евакуювалися до міста Дніпро, де їх прийняли друзі. Близько двох місяців чоловік не міг повірити у реальність, йому було важко навіть спати та їсти.

«Минув час, мене запросили виступити на благодійному концерті. Я погодився, і після цього - почав частіше брати участь у подібних заходах. Завдяки новим знайомствам, я почав волонтеритита став помічником кухаря у ресторані на чолі з шеф-кухарем Леонідом Малюгою. Хлопці готували гарячі обіди для внутрінньо переміщених осіб та всім нужденним людям, які потрапили у складну ситуацію. Я дуже вдячний команді за дружбу та підтримку»,- каже чоловік.

Під час повномасштабного вторгнення, Олександр зробив кілька тематичних фотоколажів та відеороликів про Сєвєродонецьк. А також роботи для всеукраїнських благодійних фондів.

«На даний момент я роблю два великих проекти, над якими працював ще до війни - "Синя Борода" та "Лабіринт Анубіса". Це дві казки з великою кількістю персонажів. Вони вже кілька років у роботі. Я готую ці роботи для міжнародного конкурсу»,- ділиться чоловік.

Раніше Олександр займався рекламними роликами, працював з графікою та анімацією, а зараз робить невеликіролики-замальовки. Каже, що хочеться ділиться чимось позитивним та незвичайним зі своєю аудиторією.

«Якщо у вас є мрія і ви робити те, від чого горять очі і часто б'ється серце, робіть! Незважаючи ні на що. Головне вірити. У мене є одна заповітна мрія – це зняти художній фільм. Я йду до цього та неодмінно зроблю. Дуже хочу повернутися додому, бути корисним та брати участь у відновленні рідного міста після перемоги»,- додає Олександр.